Процес виховання - це складний і тривалий етап, спрямований на формування гармонійної особистості. Для початку з'ясуємо, що являє собою термін «педагогіка».

Походження терміна

Греки назвали «педагогом» раба, який водив на заняття дитини. Далі цим терміном називали вихователів, вчителів, викладачів, а також фахівців у сфері педагогіки. У буквальному перекладі слово означає «детовождение». Процес виховання - це розвиток певних якостей у підростаючого покоління. Поступово це визначення вносилися деякі коригування, доповнення, але його основний зміст при цьому не змінився.


Протягом багатьох століть процес навчання, виховання і розвитку особистості не припускав спеціального розгляду, вважався природним для існування людства. На ранньому етапі появи суспільства виникла необхідність передавати певний досвід з покоління в покоління. Наприклад, старші члени сім'ї передавали молодому поколінню свій досвід зі збирання, виготовлення різних знарядь праці, організації домашнього господарства. По мірі росту людини як особистості відбувалося ускладнення його життєвого досвіду, модернізувалися методи процесу виховання. Завдяки польському педагогу Яну Амосу Каменському з'явилася дидактика, яка є окремою галуззю загальної педагогіки.

Історія педагогіки

Процес виховання і освіти має глибокі історичні корені. Для будь-якого покоління актуальні три основні завдання:

освоїти досвід своїх предків;

примножити набуті знання;

передати інформацію нащадкам.

Тільки в цьому випадку можливий суспільний прогрес. Педагогіка - це наука, яка вивчає основні закономірності передачі інформації старшим поколінням, засвоєння її підростаючою зміною. Виховання в процесі навчання спрямоване на набуття соціального досвіду, який буде потрібно дитині для трудової діяльності і нормального життя.


Поступово педагогічна діяльність почала виділятися в окрему сферу діяльності. Спочатку нею захопилися філософи Стародавньої Греції. Саме в цей історичний період з'явився термін «школа», який означав дозвілля. «Гімназіями» стали називати громадські школи фізичного розвитку. У 17 столітті виховання в процесі навчання виділяється в окрему науку. В цей період активно розробляються ідеї і принципи виховання і в російській педагогіці. Наприклад, Михайлом Васильовичем Ломоносовим було створено кілька навчальних книжок з граматики і риторики.

Категорії педагогіки

У вісімнадцятому столітті педагогічна наука стала самостійною галуззю, яка має власний предмет дослідження. У сучасному суспільстві процес виховання - це заходи, спрямовані на формування і розвиток особистості в умовах її освіти, виховання, навчання. Як правильно організувати цей важливий і відповідальний процес? Для цього потрібні різноманітні методи процесу виховання. Серед основних категорій педагогіки відзначають освіта, виховання, навчання, розвиток. Процес виховання - це розвиток особистості під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Розвиток відбувається під впливом природних і соціальних факторів.

Особливості виховання

Процес виховання особистості є одним з найважливіших у педагогіці. У широкому розумінні виховання передбачає цілеспрямований процес формування духовних і фізичних сил особистості, інтелекту. Це повноцінна підготовка до життя, активної трудової діяльності.
У вузькому розумінні виховання є процесом формування у підростаюче покоління дбайливого ставлення до довкілля, інших людей. Це цілеспрямований процес, у ході якого відбувається придбання особистістю тих властивостей і якостей, які відповідають інтересам певного суспільства. Розвиток повноцінного людини здійснюється лише шляхом виховання, що супроводжується передачею свого досвіду, трансляцією спадщини предків.

Основа виховання і навчання

Які основні компоненти навчання і виховання? Процес виховання людини ґрунтується на навичках, уміннях, знаннях. Саме вони є способом відображення дійсності за допомогою понять, фактів, законів, уявлень. Уміння передбачають готовність особистості до самостійного та свідомого виконання теоретичних і практичних дій на базі соціального досвіду, знань, навичок. Виховання в процесі діяльності передбачає використання системи спеціальних методів. Його результатом виступають вміння, навички, знання, способи мислення, якими в підсумку оволодіває учень.

Основні педагогічні категорії

Основи процесу виховання, освіти, розвитку - це основні педагогічні категорії. Освіта є процесом саморозвитку особистості, пов'язаних з оволодінням нею вимірювань, знань, творчих навичок. Освіту можна розглядати як соціальну спадковість, передачу наступним поколінням свого досвіду. Організація процесу виховання в сучасному освітньому закладі пов'язана із створенням сприятливих умов, спрямованих на навчальну, а також позаурочну діяльність.
Педагогічний процес являє собою об'єднання виховання і навчання, завдяки чому забезпечується культурна спадкоємність поколінь, готовність людини виконувати професійні та соціальні ролі. Індивід в освіті освоює суму культурних і моральних цінностей, які відповідають очікуванням і інтересам суспільства. Освіта в повній відповідності зі здібностями і інтересами особистості є фундаментальним правом будь-якої людини. Держава завжди підтримує виховання. У процесі розвитку можна впливати на підростаюче покоління, формувати гармонійно розвинені особистості, які здатні приносити користь своїй країні. Культурна наступність полягає в тому, що не відбувається стихійного формування соціальних цінностей особистості. Процес передбачає цілеспрямований розвиток і виховання підростаючого покоління. В якості педагогічного терміна «освіта» було введено в кінці вісімнадцятого століття Іоганном Генріхом Песталоцці. Довгий час цей процес розглядали як суму умінь, знань, навичок, які потрібні для здійснення практичної діяльності. В даний час особлива увага приділяється соціалізації як якісному та кількісному зміні системи цінностей, установок, переконань, моральних якостей, які потрібні підростаючому поколінню для успішної адаптації в соціальному середовищі.

Сучасне виховання

В наші дні педагогічну науку розглядають як певну систему, що складається з окремих елементів: процесу, результату. Класична дидактика наділяє виховання чотирма аспектами: системністю, сукупністю, цінністю, результативністю. Ціннісна характеристика містить три блоки: виховання як державна, особистісна, суспільна цінність. Якщо освіта передбачає грамотність, професійну компетентність, менталітет, то виховання характеризується певними моральними якостями.

Поняття про методи виховання

Важкий і динамічний педагогічний процес змушує вчителя вирішувати масу класичних і незвичайних виховних завдань, пов'язаних із гармонійним розвитком особистості. Вони мають кілька невідомих, тому для успішного вирішення проблем педагог повинен володіти виховними методиками. Вони складаються з різноманітних прийомів, взаємозв'язаних один з одним. Наприклад, для формування поглядів, переконань використовують класичну бесіду.

Прийоми виховання

У вітчизняній педагогіці вони є конкретними операціями взаємодії воспітуемого і вихователя, залежать від мети їх використання. Кошти виступають предметами духовної і матеріальної культури, застосовуваними при вирішенні педагогічних проблем. Методи виховання являють собою певні шляхи впливу на поведінку, почуття, свідомість дітей у процесі підготовки їх до соціалізації. Для формування у дітей понять, суджень, переконань педагог проводить бесіди, лекції, дискусії, диспути. Досвід поведінки формується під час рольових ігор, а також при виконанні окремих доручень, даних дитині педагогом. Для самооцінки, стимулювання самостійної діяльності, педагог активно застосовує покарання і заохочення, змагання та конкурси. Духовна діяльність, спрямована на осмислення буття, створення моральної позиції суб'єкта, становлення його світогляду, здійснюється в тісному взаємозв'язку з процесом придбання наукових знань. Для розвитку мотивацій, усвідомленого поведінки у вітчизняній педагогіці використовується прийом особистого прикладу. Виберемо деякі прийоми виховання, які мають максимальну результативність. Використовуючи притчі, казки, метафори, товариські дискусії і суперечки, імпровізації на різні теми, вчитель поступово формує основну систему цінностей у своїх вихованцях. Після введення в освітні установи федеральних стандартів другого покоління вчителі стали приділяти набагато більше уваги творчим колективним проектам, що дозволяє не тільки навчати, але й виховувати всіх членів проектної групи.

Класифікація виховних методів

У педагогічній літературі описано різні варіанти, що дозволяють досягати будь-яких цілей і завдань. За характером їх поділяють на: вправа, переконання, покарання, заохочення. В якості загальної ознаки виступає оцінка діяльності вихованців. За результатами впливу виділено два класи виховних методів:

впливу, які створюють моральні мотиви, установки, відносини, ідеї, поняття;

впливу, які визначають певний поведінковий тип.

Найбільш об'єктивним і зручним вважають класифікацію виховних методів за спрямованістю. Ця інтегративна характеристика, що включає в себе змістовну, цільову, процесуальну сторони виховання:

формування особистісного свідомості;

організація соціального досвіду поведінки;

стимулювання діяльності.

Свідомість можна формувати під час тематичних лекцій, етичних бесід, розповіді, доповіді, інструктажу. Для стимулювання (мотивації) самостійної роботи вихованців педагоги активно застосовують рейтингові системи позначок. Зупинимося на деяких способах формування особистісного свідомості. Не постійні переконання, а реальні вчинки і справи характеризують вихованість сучасних школярів. Саме тому в основі виховного процесу знаходиться соціалізація. Вчителі намагаються комбінувати теоретичні і практичні прийоми, щоб домогтися оптимального результату. Серед пріоритетних напрямків сучасного виховання лідирує формування почуття патріотизму, любові до рідного краю, сімейних цінностей. Переконання є варіантом різнобічного впливу на практичну діяльність дітей. Для ефективного управління виховним процесом вчитель враховує дії вихованців при роботі над окремими етапами, дрібними операціями. Для формування дбайливого ставлення до культури рідного краю, сімейним цінностям необхідно використовувати в роботі не тільки духовне, але й приклади художньої культури, знайомити школярів з найкращими людьми села, селища, міста, країни. Педагог повинен вибудовувати чітку і послідовну ланцюжок дій, керуватися у своїй педагогічній діяльності здоровим глуздом, спиратися на соціальне замовлення. Вчитель намагається звертатися не тільки до почуттів вихованця, але і до їх розуму. Лекція є розгорнутим, тривалим, систематичним викладом суті певної навчальної, наукової, виховної проблеми. В її основі виступає узагальнення теоретичного або практичного матеріалу. Лекція супроводжується ілюстраціями, презентаціями, елементами бесіди. Диспут відрізняється від лекції та бесіди можливістю школярів висловлювати свою аргументовану позицію з даного питання. Саме диспут дозволяє молодому поколінню набувати досвід відстоювання особистої точки зору, аргументація позиції, дотримання етичних норм ведення дискусії. Серед варіантів виховного впливу на підростаюче покоління необхідно відзначити прагнення дітей до наслідування. Спостерігаючи за своїми батьками, вчителями, старшими братами і сестрами, діти виробляють власну систему цінностей. Для розвитку працелюбності, патріотизму, високої моральності, вірності обов'язку, перед очима школяра повинен бути позитивний особистий приклад вихователя або педагога. Для формування поведінкового досвіду необхідні вправи. Вони передбачають планомірне і систематичне виконання вихованцями різноманітних дій, практичних доручень, спрямованих на розвиток особистості. Привчання являє собою планомірне і регулярне виконання конкретних дій, спрямованих на формування позитивних звичок. В ході навчального процесу він реалізується шляхом виконання спеціальних вправ, а в виховної роботи передбачає здійснення доручень, які пов'язані з соціальним середовищем.

Висновок

Дослідження підтверджують ефективність використання при вихованні підростаючого покоління різноманітних змагань. Для сучасних підлітків характерно споживацьке ставлення до життя, що негативно відбивається на системі їх цінностей. Для того щоб уникнути подібного підходу, Міністерство освіти провело модернізацію сучасних освітніх установ. В даний час приділяється особлива увага організації повноцінної позаурочної діяльності школярів, створення додаткових спортивних секцій та інтелектуальних гуртків. Тільки при комплексному підході до процесу освіти, виховання, розвитку можна розраховувати на реалізацію соціального замовлення суспільства – формування гармонійно розвиненої особистості. Вчителі розуміють важливість і значимість виховного процесу, тому у своїй роботі вони керуються ефективними методиками і прийомами, спрямованими на виховання підростаючого покоління.