До докладного вивчення дієприкметників школярі приступають у сьомому класі. Робота з цією частиною мови викликає чимало труднощів, так як діти плутають її з прикметником. Пов'язано це з тим, що зовні вони дуже схожі. Щоб навчитися безпомилково відрізнити дієприкметник від прикметника, необхідно звертати увагу на морфологічні ознаки слова, його роль у реченні, лексичну і синтаксичну сполучуваність. Але почати слід з вивчення теоритических основ.

Що таке причастя?

Сучасна лінгвістика не дає точної відповіді на це питання. Широке поширення отримали дві версії:

Причастя — самостійна частина мови. Має граматичне значення ознаки предмета за дією.

Дієприкметник — особлива дієслівна форма. Граматичне значення таке ж, як і в першому випадку.

У шкільній практиці популярні обидва варіанти, наприклад, у підручнику для сьомого класу під редакцією Шанського Н. М. можна зустріти наступне визначення: причастя – самостійна частина мови, що позначає ознаку предмета за дією і поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. У виданні авторства Розумовської М. М. можна побачити інший варіант. Тут цю частину мови представляють як форму дієслова. В обох випадках виділяють одні й ті ж морфологічні ознаки дієприкметника.

У чому складність?

Уміння відрізнити дієприкметник від прикметника має велике значення для правильного вживання цієї частини мови у письмових роботах. Впоратися з таким завданням легко, якщо пам'ятати характерні особливості цих слів. Морфологічні ознаки дієприкметника поєднують у собі індивідуальні риси прикметника і дієслова. З цієї причини виникають спори про місце цієї частини мовлення в системі рідної мови.

Морфологічні ознаки дієслова у причастя

Причастя утворюється від дієслівної основи, тому переймає частина його особливостей. Вона володіє такими морфологічними категоріями, як вид, час, перехідність і зворотність. Але при цьому причастя не змінюється за особами і не виражає значення зворотів.


Ця частина мови може бути досконалого (съездивший, напідпитку, знайшов) або недоконаного виду (водив, купує, що перевіряється). До якого типу відноситься причастя, визначають за аналогією з дієсловом. Якщо воно відповідає на питання «що робив?» — недосконалий вид, «що зробив?» — досконалий. Причастя можуть бути справжнього (видобувається, думаючий) або минулого часу (купував, призначений). Майбутнє — не утвориться. Зворотність визначається по наявності постфикса «ся». Якщо він присутній у структурі слова, причастя поворотне (сміється, раздевавшийся). Перехідність і непереходность цієї частини мови виявляють за її здатності поєднуватися з прямим додатком (дівчинка, яка купує ляльку). При цьому необхідно пам'ятати, що зворотні причастя перехідними бути не можуть.

Морфологічні ознаки прикметника у причастя

Труднощі у виявленні дієприкметників у тексті, як вже було сказано вище, виникають у школярів із-за того, що ця частина мови своїм звуковим оформленням схожа на прикметник. На уроках російської мови дітям цілеспрямовано дають завдання на розрізнення таких слів.
Здатність схилятися — морфологічний ознака причастя, який був запозичений у прикметника. Ця частина мови може змінюватися за числами і відмінками. Ще один морфологічний ознака причастя, який характерний і для прикметника — зміна за родами. Одне і те ж слово може виступати в чоловічому, середньому або жіночому роді в залежності від контексту. Останнє, що об'єднує ці дві частини мови, — здатність до образовиванию коротких форм.

Постійні і непостійні ознаки

До постійним морфологічними ознаками причастя відносять заставу, вид і час. До непостійним — рід, число, відмінок, повну або коротку форму. Застава може бути дійсним або страдательним. Зрозуміти, якого типу причастя, можна за його лексичним значенням або формообразующему суффиксу. У словах дійсного застави зустрічаються такі морфеми, як -ащ (-ящ), -ущ (-ющ), -вш, -ш. Причастя страдательного застави з'являються за допомогою афіксів -ому (-ім), -їм, -нн, -енн, -тобто Тільки друга група здатна будувати короткі форми. Знання про те, що таке причастя і які ознаки прикметника і дієслова воно поєднує в собі, знадобляться для грамотного побудови речень на письмі. До того ж після прочитання цієї статті будь-яке завдання, де потрібно вірно визначити частину мови, буде вам по плечу.