Під спортивним тренуванням розуміється багаторічний, безперервний процес, протягом якого відбувається основна становлення спортсмена. Він постійно вдосконалює свою підготовку, проходячи шлях від новачка до майстра. Але для досягнення хороших результатів необхідно, щоб дотримувалися загальні принципи спортивного тренування.

Визначення поняття

Що таке принципи побудови спортивного тренування? Це такі важливі правила, які дозволяють досягати найвищих результатів. Якщо розглядати педагогічну літературу, то в ній слово «принцип», як правило, зустрічається у такому значенні, як «вимога», «вихідне положення», «основа». Принципи спортивного тренування - це відображення вже вивчених закономірностей, які переважають в даній галузі практичної діяльності. Саме цими правилами та має керуватися тренер, організовуючи спортивні змагання та тренувальні заняття. Їх же він використовує і при регулятивній практиці.

Різновиди принципів

У спортивній практиці знаходять своє застосування дві групи правил проведення тренування. У першому випадку принципи спортивного тренування являють собою загальні дидактичні правила, які характерні для будь-якого процесу виховання і навчання. Це науковість і активність, свідомість і виховує характер, послідовність і систематичність, доступність і наочність. Сюди ж може бути віднесений і індивідуальний підхід, який має місце при колективній роботі.
У другій групі знаходяться специфічні принципи спортивного тренування.


Вони відображають ті закономірні зв'язки, які існують між навантаженням і реакцією на неї організму спортсмена. У цій же групі знаходяться і зв'язки, що мають місце між тими чи іншими елементами, з яких будується спортивна тренування. Спеціальні принципи спортивного тренування - це: - поглиблена спеціалізація і спрямованість до найвищим досягненням;
- неперервність процесу тренування;
- єдність поступового збільшення навантажень і спрямованості до їх максимальних значень;
- варіативність і хвилеподібність навантажень;
- циклічність процесу тренування;
- взаємозв'язок і єдність структури підготовленості та змагальної діяльності. Розглянемо ці принципи докладніше.

Спрямованість до вищої індивідуальним результату і до максимальних досягнень

Будь-яка підготовка спортсмена передбачає його участь у тих чи інших змаганнях. При цьому тренер завжди налаштовує свого вихованця на перемогу і встановлення рекорду в умовах найгострішої конкуренції. Загальні принципи спортивного тренування передбачають створення умов для морального, естетичного та інтелектуального розвитку особистості. Саме вони і орієнтують спортсмена на найвищі досягнення. Крім того, дані принципи повинні служити інтересам суспільства. Для безперервного прагнення до найвищих результатами використовуються максимально ефективні засоби, а також методи тренування. Одночасно з цим інтенсифікується сам процес занять і діяльність педагога, застосовуються спеціальні системи живлення, а також оптимізується режим відпочинку, життя і відновлення організму.
Основні принципи спортивного тренування, спрямовані на спрямованість до вищих досягнень, неможливо дотримати без постійного вдосконалення обладнання та інвентарю, а також умов, які створюються в місцях проведення змагання і вдосконалення їх правил. Варто зазначити, що бажання бути першим присутній не тільки у професіоналів. Воно є і в тих, хто займається масовим спортом. Наприклад, второразрядник у своєму прагненні до більш високих результатів намагається виконати норматив для 1-го розряду. Для нього дана мета є шляхом до максимального досягнення. Подібні факти відображають основну характеристику принципів спортивного тренування, які спрямовані до максимальному досягненню і одержання найкращого результату.

Індивідуалізація і поглиблена спеціалізація

Для того щоб піднятися на вершину спортивної слави, людині знадобиться докласти величезних зусиль і витратити досить багато часу на підготовку. І це стає основною причиною того, що поєднання особистої спортивної діяльності одночасно в декількох видах спорту неможливо. Для досягнення найбільш високих результатів потрібно дотримуватися принципу поглибленої спеціалізації. І це підтверджено не тільки практичним досвідом, але і науковими дослідженнями. Один чоловік не здатний домогтися високих досягнень одночасно не тільки в різних видах спорту, але і в декількох дисциплінах одного виду. І цей факт явно вказує на те, яку важливість має принцип спеціалізації. Для його здійснення потрібна гранична концентрація сил, а також великі затрати часу на тренування, які є підготовкою певних номерів змагальної програми. Поглиблена спеціалізація повинна бути спланована за 2 або 3 роки до того віку, який вважається оптимальним для отримання максимальних результатів. Його межі мають розбіг в залежності від номера програми, виду спорту, а також статі людини. Наприклад, чоловіки, які спеціалізуються в бігу на довгі і середні дистанції, здатні досягти максимальних спортивних результатів у віці від 24 до 28 років. Плавці-спринтери (чоловіки) показують кращі результати в 19-23 а жінки – від 15 до 18 років.
Звичайно, існують приклади, коли вік, при якому спортсмен досягає блискучих результатів, виходить за межі встановленої норми. Однак, як правило, це відбувається у тих, хто пізніше почав займатися спортом, або у дівчаток, організм яких розвивається прискореними темпами. Спортивна спеціалізація повинна проводитися при врахуванні індивідуальних здібностей вихованця. Тільки це дозволить виявити його природний талант і задовольнити бажання до досягнення вищих результатів. Якщо предмет спеціалізації вибрано невірно, то всі зусилля спортсмена будуть зведені нанівець. Це обов'язково призведе до розчарувань тренується і до його передчасного припинення активних занять. Принципи спортивного тренування, які стосуються поглибленої спеціалізації та індивідуалізації, застосовуються також і при підвищених навантаженнях, які часом наближаються до граничних меж можливостей організму. Вони вимагають забезпечення певної відповідності. Воно стосується зростання навантажень і адаптаційних, і крім того функціональних можливостей людського організму. При цьому обов'язково враховується розвиток тренованості людини і його індивідуальні особливості.

Єдність загальної, а також спеціальної підготовки

Серед безлічі принципів спортивного тренування цей займає фундаментальне положення. Усвідомлення того, що необхідно єдність загальної, а також спеціальної підготовки, виходить із розуміння взаємозв'язку, яка існує між спеціалізацією і різнобічним загальним розвитком спортсмена. Загальна характеристика закономірностей загальних принципів спортивного тренування вказує на те, що єдність загальної, а також спеціальної підготовки є суперечливим поняттям. Необхідно підібрати оптимальне співвідношення цих двох сторін, щоб вони дозволяли просуватися до поставленої мети. І тут все буде залежати від тієї підготовленості, яку мають займаються спортом, а також від етапу їхнього спортивного життя. Під час підготовчого періоду на загальну фізичну підготовку може бути відведено від 35% до 70% часу тренування. У спеціально-підготовчому – від 35% до 50%, у змагальному – від 30% до 40%, а в перехідному – до 80%. Подібне співвідношення є відносним і конкретизується практикою і наукою. Реалізуючи даний принцип, важливо дотримуватися наступних положень:

включення в процес тренування не тільки загальної, але й обов'язково спеціальної підготовки;

планування загальної підготовки людини виходячи з його спортивної спеціалізації, а спеціальної – виходячи з передумов, що створюються загальною підготовкою;

дотримання оптимального співвідношення спеціальної і загальної підготовки.

Безперервність процесу

Принципи (закономірності) спортивної тренування повинні обов'язково застосовуватись на практиці, що дозволить досягти максимальних результатів. При цьому варто пам'ятати про те, що заняття спортом є цілорічним багаторічним процесом. При цьому всі його ланки взаємозв'язані між собою і підпорядковані рішенню завдання по досягненню вищої сходинки спортивного майстерності. Це і є основною характеристикою принципу безперервності процесу тренування. Крім того, слід пам'ятати, що результат кожного наступного заняття як би нашаровується на досягнення попередніх, розвиваючи і закріплюючи їх. Дотримання принципу безперервності процесу тренувань неможливо без правильної організації роботи і відпочинку. Тільки у такому випадку буде забезпечено оптимальне розвиток особливостей і якостей людини, за яким можна буде визначити рівень його майстерності в конкретній спортивній дисципліні. Крім того, варто пам'ятати, що інтервали між заняттями повинні витримуватися у межах, які служать гарантією неухильного розвитку тренованості. Подібний принцип зовсім не означає те, що необхідно як можна частіше давати тренується фізичні навантаження. Він лише передбачає застосування регулярного сполучення моментів мінливості і повторності, допускаючи безліч варіантів побудови занять.

Тенденція до граничних навантажень і поступовість їх збільшення

Коли може бути отриманий максимальний тренувальний ефект? Відомо, що його досягнення неможливе при малих фізичних навантаженнях. І тут на допомогу можуть прийти принципи спортивного тренування. Один з них стосується поступового збільшення навантажень до досягнення ними граничної величини. Що він означає? Навантаження, одержувані спортсменом, повинні наростати поступово, збільшуючись з кожним роком. Свого максимуму їм належить досягати тільки на тому етапі, коли йде підготовка до вищих досягнень. При цьому принципи спортивного тренування являють собою:

збільшення годин роботи від 100-200 г на рік до 1300-1500 год;

зростання кількості тренувальних занять від 2-3 в тиждень до 15-20 і навіть більше;

збільшення занять, під час яких використовуються великі навантаження (протягом тижня до 5-7);

зростання кількості тренувань виборчої спрямованості;

збільшення частки фізичних навантажень, одержуваних в «жорстких» умовах, що сприяє посиленню фактора спеціальної витривалості;

зростання обсягу участі в змаганнях;

поетапне розширення застосування психологічних, фізіотерапевтичних і фармакологічних засобів, що сприяють підвищенню працездатності людини.

Варіативність і хвилеподібність навантажень

Спеціальні принципи спортивного тренування включають в себе визначення залежності між інтенсивністю й обсягом фізичних навантажень. А це стає можливим при їх хвилеподібності. У такому випадку тренер здатний вловити залежність, яка існує між періодами напружених тренувань і відносного відновлення, а також між навантаженнями, одержуваними на окремих тренувальних заняттях, володіють різною спрямованістю і величиною. Варто відзначити, що хвилеподібна динаміка фізичного впливу дозволяє забезпечити спортивної тренуванні найбільший ефект. Лише при малих навантаженнях можна скористатися методикою лінійного або ступінчастого зростання навантажень. Що стосується продуктивності, то вона здатна забезпечити всебічний розвиток тих якостей, які вказують на рівень досягнень спортсмена. При цьому варіативність покликана підвищити працездатність під час виконання окремих програм, вправ і занять, збільшуючи сумарний обсяг одержуваних навантажень, інтенсивність відновних процесів. Крім того, вона є профілактичним заходом для недопущення перенапруження і перевтоми організму спортсмена.

Циклічність процесу тренування

Даний принцип проявляється у систематичних повтореннях окремих занять, тобто закінчених структурних елементів. Саме слово «цикл» в перекладі з грецького означає сукупність явищ, які утворюють повний круг у розвитку того чи іншого процесу. Дотримання цього принципу є одним з найважливіших резервів, що дозволяють удосконалювати систему тренувань на тому етапі, коли кількісні параметри занять досягли своєї околопредельной величини. При цьому важливо, щоб кожен з наступних циклів не був повторенням попереднього, а використовував нові елементи, що дозволяють постійно ускладнювати поставлені завдання.

Взаємозв'язок і єдність підготовленості та змагальної діяльності

Правильно сконструйований процес тренування має суворої спрямованістю, що дозволяє ефективно підвести спортсмена до змагальної боротьби. При цьому необхідно розуміти, що:

участь у змаганнях представляє собою інтегральну характеристику підготовленості спортсмена;

основними елементами змагальної діяльності є старт, дистанційна швидкість, темп, фініш і т. д.;

ефективність дій спортсмена є його інтегральними якостями, наприклад, до рівня дистанційної швидкості (силові здібності, спеціальна витривалість і т. д.);

існують характеристики і функціональні параметри, які визначають рівень розвитку інтегральних здібностей (ємність систем енергозабезпечення, показники потужності, економічність роботи, стійкість тощо).

Наведені в цій статті спеціальні принципи спортивних тренувань не можна назвати завершеними і відбивають всі закономірності, необхідні для побудови максимально ефективної підготовки. Адже в різних видах спорту існує своя специфіка. Крім того, в даний час триває розробка новітніх наукових напрямів, які використовують досягнення різних спортивних шкіл.