Лінгвістам відомо, що мовні діалекти можуть бути територіальними та соціальними. І сьогодні тема нашої статті - саме друга категорія. Але спочатку коротко торкнемося поняття територіального діалекту. Що це таке?

Що таке територіальний діалект

Дане лінгвістична освіта є відображенням мовних варіантів і розбіжностей минулих періодів - від первісно-общинного ладу і епохи феодалізму до наших днів. Також місцеві прислівники можуть бути результатом пересування народів і груп з різних територій і країн.


Той чи інший територіальний діалект може стати основою загального для всієї нації мови. Прикладом може служити московський діалект - основа сучасного літературної мови в нашій країні. Як видно з назви, поява місцевого (територіального) діалекту говорить про поділ мови в географічному сенсі (на відміну від соціального). Але дана мовна різновид відноситься і до соціальних категорій, так як володіє місцевим наріччям суворо певний коло осіб. Як правило, йдеться про старше покоління жителів сільської місцевості. Лінгвістами особливо підкреслюється, що будь-територіальний діалект в якійсь мірі може вважатися і соціальним.

Основні властивості територіального діалекту

Кожен з них виконує певну соціальну функцію, обмежуючи коло своїх носіїв віковими і в якійсь мірі статевими ознаками. Найчастіше використовують місцевий діалект літні мешканки сіл. Сфера його використання обмежується колом побутових і сімейних ситуацій.


В результаті злиття й взаємодії різних говорів утворюються полудиалекты. Своєрідна мова нівелюється під впливом системи освіти і збагачується елементами літературної мови. Говорячи про російською національному мові, можна виділити кілька груп територіальних діалектів. Всього їх три: севернорусская, середньоросійська і південноросійська. Кожна група має характерний ряд особливостей, притаманних лексиці, граматики і фонетики.

Яких саме?

Приклади діалектів кожної із трьох згаданих груп знайомі не лише лінгвістам. Так, представники одного з північних російських говірок (живуть у Вологодській, Новгородській, Архангельській областях) часто "окают", "цокають", "стягують" деякі голосні в особових формах дієслів і не розрізняють певні форми відмінків. Представники південноруських діалектів, проживають в Тамбовської, Орловської, Воронезької областях, часто "якают", по-особливому вимовляють звук "у", в дієслівних формах вживають м'яке "ть". Середньоросійські діалекти стали основою сучасної літературної мови в нашій країні. Саме тому притаманні їм особливості ("акання" і т. д.) нами не сприймаються в якості сторонніх. Крім того, кожному з них властиві й певні особливості лексичного характеру. В наші дні відбувається неухильне руйнування місцевих діалектів під впливом літературних форм мови.

Поговоримо про соціальних діалектах

Але повернемося до теми нашої статті. Сьогодні ми хотіли б коротко торкнутися поняття соціального діалекту (або соціолекту). Даним терміном називають сукупність певних мовних особливостей, які притаманні певній соціальній групі. Ця група може бути станової, професійної, вікової і т. д. Кожен із соціальних діалектів обмежений рамками певної підсистеми своєї національної мови.
На практиці мало хто про це замислюється, але в повсякденному житті ми то і справа стикаємося з тими чи іншими проявами мовної субкультури. В якості прикладу варто навести особливості, притаманні сучасному шкільному мови, злодійському арго та жаргону (професійного сленгу) комп'ютерників.

Про особливості поняття

Сам термін "соціальні діалекти" з'явився завдяки своїй зручності як поняття, що позначає різні мовні утворення, що мають головний об'єднує їх між собою ознака - всі вони служать для задоволення комунікативних потреб обмежених в соціальному плані людських груп. Жоден з соціолектів не є цілісною комунікативною системою. Мова йде лише про особливості мови, що виявляються у формі словосполучень, окремих слів і синтаксичних конструкцій. Тобто про так звану жаргонної лексики. Та словникова і граматична основа, на якій базується будь соціолект, практично не має відмінностей від загальноприйнятої в даному національною мовою. Схиляють і відмінюють, об'єднують у пропозиції і т. п. жаргонні слівця і різноманітні специфічні позначення відповідно до загальних моделей і правил мови. За винятком специфічної лексики, навіть у професійних соціальних діалектах використовуються в основному загальні конструкції.

Терміни соціолектів

Щоб розмежувати соціальні діалекти між собою, використовують ряд термінів. Які ж саме? Арго, згідно з тлумаченням відомих словників (наприклад, Розенталя) класифікують як мови окремих соціальних груп, створеного штучним шляхом і має своєю метою мовного відокремлення. Деколи арго використовується в якості "потаємного" мови. Його головна характерна риса - наявність слів, незрозумілих для невтаємничених.
Жаргон - більш груба, з "нищівним" відтінком різновид арго. Жаргонная лексика найчастіше характерна для маргінальної середовища. Сленг (досить розповсюджений у наші дні термін) являє собою набір слів і виразів, який використовується представниками конкретних професій або соціальних прошарків. Група, що використовує те чи інше мовне утворення, може бути відокремлена як у професійному плані, так і в соціальному від іншого суспільства. Приклад специфічного професійного мовного навчання - комп'ютерний сленг або жаргон, варіації соціальних специфічних субкод - студентський сленг або злодійський російський жаргон. Часом група носіїв соціального діалекту може відокремлюватися і соціально, і професійно. Тоді мова її представників поєднує в собі властивості різних видів жаргону. В якості прикладу можна навести спілкування солдатів на власному "мовою" (військова справа - самостійна професія, його представники живуть окремою, досить відособленою в соціальному плані від усього суспільства життям).

Що таке просторіччя?

Просторечием називають окрему підсистему національного російської мови, не має чіткої закрепленности за якоюсь територією. Це - різновид мови, якою спілкується малоосвічене міське населення (ті, кому недоступні його літературні норми). Сформувалося просторіччя як підсумок змішування різних діалектів в умовах міста, куди йшов постійний приплив жителів сіл. У чому ж різниця між просторечием і територіальними діалектами? Головна особливість в тому, що для просторіччя не характерна локалізація в конкретних географічних межах. Це і відрізняє його від будь-якого з територіальних діалектів. У той же час просторіччя не можна назвати і частиною літературної мови, навіть такого його різновиду, як розмовна мова, у зв'язку з притаманними йому властивостями анормативности, некодифицированности і змішаним характером використовуваних засобів мови.

Де можна підслухати

Свою реалізацію просторіччя отримало виключно в усній формі. Відображатися при цьому воно може в певних зразках художньої літератури й у приватному листуванні осіб, які є її носіями. Місця, де просторіччя реалізується найчастіше, - родинне коло (спілкування родичів), посиденьки в міських дворах, контакти в судах (часто просторечием грішать свідчення), а також у кабінетах лікаря (коли пацієнти діляться скаргами). Функціонує просторіччя в досить вузькій сфері, обмеженій комунікативними ситуаціями сімейного і побутового характеру. Лінгвісти-дослідники виділяють у сучасній просторіччі два окремих пласту різного тимчасового властивості - сукупність традиційних старих засобів з яскраво вираженим діалектних походженням і пласт щодо нових мовних форм, "перетекших" в даний вид діалекту головним чином з якого-небудь соціального жаргону. Таким чином, можна умовно говорити про першому і другому видах просторіччя.

Що це види?

Перший вид характерний звичайно для літніх городян, що володіють дуже низьким культурним і освітнім рівнем. Носії другого - представники молодого і середнього поколінь, також недостатньо освічені і не володіють високим культурним рівнем. Тут можна говорити і про віковий (а також статевої) диференціації носіїв кожного з цих двох типів. Для першого з них характерна перевага жінок похилого віку, для другого - більш молодих чоловіків. Що ж стосується мовного відносини, то обидва даних вигляду просто розрізняються між собою цілим рядом особливостей - від фонетичного до синтаксичних. Велика кількість мовних елементів, які раніше відносилися до обмеженого в соціальному чи професійному плані слововживання, нині запозичене літературною мовою. Відбувається це саме завдяки другий різновиди просторіччя. Безліч прикладів жаргонних виразів в наші дні вважаються цілком літературними і зустріти їх можна не тільки в творах окремих авторів, але і в засобах масової інформації.

Приклади діалектів

В процесі повним-повно стійких фразеологізмів та видів особистого звернення (приклади - "типу того", "я, коротше", "сидить, як цей" тощо) Однієї з характерних особливостей можна назвати вживання в якості звернень термінів спорідненості або соціальних ролей - "папаша", "друг", "мужик", "шеф", "мати", "хазяїн", "командир" і т. д. Обидві різновиди просторіччя служать для передачі повідомлень в тих комунікативних сферах, які носять вузько-побутовий характер. Найчастіше реалізуються вони в мовленнєвих актах обвинувального, порицательного і т. п. характеру. Мова йде про сварках, суперечках, лайки старших по відношенню до молодших і т. п. Але і при інших видах комунікацій носії даного соціального діалекту користуються саме просторечивой різновидом російської мови через нездатність до перемикання на більш вищі форми спілкування.

Універсальний сленг

Слід ще згадати поняття койне, характерна для мегаполісів. Сучасна соціолінгвістика розглядає під цим терміном якийсь интердиалект, виступає як засіб повсякденного спілкування людей, що користуються різними соціальними або регіональними варіантами рідної мови. Виникла ця мовна форма в умовах життя великого міста з перемішуванням величезної маси людей, що володіють абсолютно різними мовними навичками. Для міжгрупового спілкування в таких умовах потрібна вироблення універсального засобу комунікації, зрозумілого кожному. Підводячи короткі підсумки, можна зробити висновок про те, що національна мова в нашій країні в практичному плані реалізується у вигляді великого числа самих різних підсистем - соціальних діалектів російської мови, покликаних обслуговувати усе різноманіття сфер суспільної діяльності і потреби конкретних груп. В якості універсальної підсистеми національної мови лінгвістами визнається сучасна літературна російська мова, що функціонує в сфері освіти та ЗМІ. Завдання його - консолідація всіх наявних соціальних груп та збереження ідентичності мовної спільноти завдяки наявності основного стрижня - мовної норми, соціальну і культурну роль якої важко переоцінити.